Пахне чабор

(П. Броўка)


Хiба на вечар той можна забыцца?
Сонца за борам жар-птушкай садзiцца.
Штосьцi спявае пяшчотнае бор.
Пахне чабор. Пахне чабор...

Лёгкiя крокi на вузкай сцяжынцы –
дзеўчына ў белай iскрыстай хусцiнцы,
быццам абсыпана промнямi зор.
Пахне чабор. Пахне чабор...

Выйсцi б насустрач, стаць i прызнацца:
вось яно – блiзкае, яснае шчасце!
Клiкнуць хацелася – голас замёр.
Пахне чабор. Пахне чабор...

Год адзiнаццаць, а можа дванаццаць
сэрца балiць, што не здолеў спаткацца,
сэрца нязменна хвалюе дакор.
Пахне чабор. Пахне чабор...

Час той схаваўся за дальняй гарою.
Здасца хвiлiнай – яна прада мною.
Выйду. Гукаю. Маўклiвы прастор.
Пахне чабор. Пахне чабор...

Menta odor'

(P. Broŭka, trad. V. Melnikov)


Tiun vesperon ĝis nun mi sopiras.
Suno fenikse arbaren subiras,
arboj susuras en milda langvor'.
Menta odor'. Menta odor'...

Paŝoj facilaj sur pad' el ravino.
Blanka kaptuko de svelta knabino,
kvazaŭ ŝutita per stela dekor'.
Menta odor'. Menta odor'...

Iri renkonten, konfesi anime –
klara feliĉo jen staras proksime.
Voki mi volis – sed venis stupor'.
Menta odor'. Menta odor'...

Pasis jardeko aŭ eble dekduo.
Koro sopiras pri la rendevuo,
koron senĉese turmentas angor'.
Menta odor'. Menta odor'...

Montoj lontanaj paseon forbaras.
Ŝajnas momente – apude ŝi staras.
Krias mi voke. Silentas la for'.
Menta odor'. Menta odor'...

Hosted by uCoz